Гомоніла Україна

Гомоніла Україна
Лугами, полями,
Гомоніла Україна
Селами, містами

Треба гетьмана обрати
З козацького роду,
Щоб свій розум, силу, волю -
Все віддав народу

Щоб любив він Україну
Як вітер калину,
Повивав її, голубив,
Як малу дитину

Гомоніла Україна,
Гомоніти буде
Нема з кого вибирати,
Гетьмана не буде

Нема з кого вибирати
Між чоловіками
Може, жінка панувати
Буде понад нами

Може їй булаву міцно
У руках тримати,
Може їй козацьке військо
До бою скликати...

Гомоніла Україна,
Біжить луна гаєм
Їде гетьман з булавою,
Коня поганяє

То дарма, що кінь гарцює -
Легку ношу має
То дарма, що руки ніжні
Булава згинає

 
То дарма, що стан жіночий
Сутана скриває,
То дарма, що коса пишна

На плече спадає

Має гетьман розум світлий,
Що й ніхто не має
Його слову, хоч жіноче,
Народ довіряє

Його віра силу має,
Всім надію дала...
Гомоніла Україна –
Слава жінці, слава!