Фаріонська гора

Лишилась в пам’яті мені
Ота гора серед села
На ній у зими снігові
Завжди збиралась дітвора

Їм не сиділось в теплій хаті,
За лижі брались і санки
Аж поки не покличе мати - 
З гори спускались залюбки

І не страшні були морози,
Ні завивання завірюх...
Блистять в очах од вітру сльози,
Дитячий сміх бентежить слух...

Пройшли роки, повиростали
Ті малолітні пустуни
Десь у світи повідлітали
Із Фаріонської гори...

З тих пір зійшло багато снігу,
Тепер вже інша дітвора
Вже на горі не чути сміху,
Що Фаріонова була..

                        13.06.2020