Дві тисячі п’ятсот…

Дві тисячі п’ятсот бійців…,
Що Україну захищали –
Їх загубили, їх забули,
Їх в лапи ворогу віддали

Вони готові були вмерти
За нас усіх, за Україну…
Та їм наказ довели зверху –
Здавайтесь, ви своє зробили…

Про вас, шановні, ми подбали,
Про вас ми все договорились
На москалів вас обміняєм,
Яких в полон ми захопили…

Та так не сталось, як казали,
Їх, як непотріб, залишили
Героїв всіх в полон віддали,
Їх долю ворогу вручили

Мовчить ґарант, мовчать міністри,
Мовчить уся Верховна рать
Біди не бачать журналісти,
Взялись про інше вже писать…

Їм все одно, що матір плаче,
Що десь дружина у сльозах
І десь дитятко батька хоче
Й дівча зітхає по ночах…

Дасть Бог й цвістиме Україна…
Ми ж запитаємо в отих –
Чому покинули героїв,
Чому мовчання після них…

                                    17.06.2022