Донька завзялася на маму…

Донька завзялася на маму…
Хтозна де злість вона взяла
Вона війни відкрила браму
Й на маму військо повела…

Дарма, що мати колисала,
Оте дитятко по ночах
Дарма, що сльози проливала,
І колисала на руках…

Донька багатства захотіла,
Для неї це – найвища ціль
У серці тліла заздрість біла,
В душі клубочилася цвіль…

Бо їй здалось, що краще в мами,
Що люди краще там живуть
Там щастя ходить над хатами
Й молочні ріки там пливуть

Донька згрішила перед Богом,
Забула про людську мораль
Подалась із військом в дорогу –
У мамин, український край

Ввірвалася в покої зранку,
В оті, що мати берегла
Де всі подушки в вишиванках,
Де рушники на образах

Про слово Боже й не згадала…
Все зруйнувала, що могла
Що краще – те собі забрала,
Все інше нищила до тла

Людей невинних убивала,
Щодня купалася в смертях
З грудей у мами кров смоктала
Шипіла в хижих відчуттях…

З тих пір роки водою збігли,
Снарядів вирви заросли
Розквітла мама – Україна,
Болючі рани зажили…

А що донька, а що росія?...
Вона вже більше не шипить
Наслав на неї Бог Месію,
Вона вже світу не болить…

Месія цей – то Україна,
Світ від тирана вберегла
Сама із попелу ожила,
Під небом Божим розцвіла

росія ж канула в минуле,
Її історія змела…
Світ захистився від наруги
І джерела земного зла…

                            09.10.2022