Ти жив гадюкою
на тілі України,
За пазухою тихо плазував
Копив отруту в голові зміїній,
І сил собі тихенько набирав…
Ростив два зуби гострі для укусу,
І місце для укусу вибирав
І язиком роздвоєним спокуси
На тілі українському шукав
Шипів тоді, коли незручно було,
Свій норов час від часу проявляв
Уваги особливої від тіла
Для себе гордовито вимагав
Переповзти ж у логово боявся,
Бо там гадюк багато розвелось
За пазухою теплою ховався,
Щоб в логово повзти не довелось
Коли ж два зуби відростив великі,
Коли в мішках отрути накопив
Знайшовши місце язиком дволиким,
Ти в тіло Україну укусив…
І як вона в конвульсіях забилась,
Як біль її паралічем скрутив
Щербатим змієм ти на це всміхнувся,
І твій язик від щастя зашипів…
Ти жив гадюкою на тілі України,
Та час прийшов – ти показав себе…
Вкусив її і пазуху покинув
Та чи чекають в логові тебе?
Живи собі у тім кублі зміїнім,
В клубок сплетись з подібними собі
Лиш не чіпай ніколи Україну,
Бо вирве зуби та колись тобі…
Можливо, ще захочеш повернутись…
Але повернення потрібно заслужити
Від сну дурного врешті решт проснутись
І мову українську полюбити
Потрібно буде на коліна стати
І в українців прощення просити
За смерті всі, що ти приніс їм в хату,
За сльози всі, що ненькою пролиті…
Тож вибір зроблено, вже карта твоя бита,
Круп'є вже нові карти роздає
Вже під столом напоготові бита,
Вже інший шулєр партію здає…
13.11.2017