Давно вже

Давно вже не можу писати,
Бо все, що писав – пустота
Пір’їнами стали цитати,
Фальшивими стали слова

Рядки не лягають в куплети,
Ідеї живої нема
Життя закрутило сюжети,
В душі – пустота і зима

Давно не горів я в любові,
Вже й смак поцілунків забув…
Спіткнувся на першому ж слові,
На ньому й під ранок заснув