Дараби

Було колись – пливли дараби,
Співав весело Черемош
Плоти носив на хвилях радо,
Не мав спочинку плотонос

Уже не буде вороття
Та мить пройшла, часи змінились
Дараби сплили в небуття,
Лиш слід у пам’яті лишили

Сумує гордий Черемош -
Хоч би одну талбу прогнати
З дарабами поговорити б хоч,
Хоч трохи б м’язи розім’яти...

Стоїть на березі гуцул,
Роки пригнули плечі вперто
Сльоза збігає по щоці,
Щось не дає старому вмерти

Ще б постояти за кермом
На першій, головній талбі
Тоді вже й можна б вічним сном
Заснути тихо десь собі...

Співають, як колись, потята,
Гуляє вітер, як колись
Та стали іншими Карпати,
Уже не буде, як колись