Було колись – розцвітала…

Було колись – розцвітала
Моя Україна
Не стихала у садочках
Пісня солов’їна

Сміх дитячий роздавався
По усіх усюдах
По заквітчаних садочках
Гомоніли люди

Було колись – українці
Любились, кохались
Раз за разом молодята
Весілля справляли

Діточок своїх ростили,
Хатки будували
І собі своє майбутнє
Тихо планували…

Було колись…Та минулось,
Маємо руїну
Сльозу губить, кровоточить
Рідна Україна

Погинули, повмирали,
У світи подались
Зневірились українці
І розчарувались

Десь поділась їхня віра,
Занепала Мова
Безголосі соловейки
Нидіють в дібровах

Немов перекотиполе –
Так і ми світами…
Вже безлюдна Україна,
Мов чаша з дірками

Колись вона повна була
По самії вінця
Тепер витекли кудись
З неї українці

Вчепиш чашу – задзвенить,
Відізветься болем…
Стихне звук в коротку мить
Над безлюдним полем…

                                28.11.2023