Біля б’ювету …

Біля б’ювету музика звучала,
Старався там акордеон для всіх
На ньому жінка щось тихенько грала,
Здвигаючи акордеону міх…

Ніхто не бачив, що втомились руки,
Що сон важкий на очі набіга…
Що вже стають невпевненими рухи,
Додолу гнеться втомлена спина

Відпочиваючі Нафтусю попивають…
І ніжна музика над Моршином пливе…
А у музики пальці завмирають,
Тривожно серце в її грудях б’є…

Біля б’ювету музика лунає,
Акордів пальці ще тримають ритм
Та блиск в очах артистки вже зникає,
Байдужий вже в обличчя колорит…

Колись, давно, як була молодою
У філармонії збирала глядачів
І не одного вабила красою
І не один від її слова млів…

Життя ж віддячило важкою пустотою,
І одинокістю, що душу розрива
Давно вже не любуються красою,
Оті, яким крутилась голова…

Хтось кине гривню їй, хтось може і десятку,
Хтось поглядом байдужим пробіжить…
Хтось позавидує - так, ніби взяла взятку,
Комусь від заздрощів у серці защемить…

Так день за днем в тривозі пробігають,
Вона ж в вагонах свої бачить сни
І мрії ті у поїздах минають,
Що в юності надії їй несли…

                                            17.09.2014