Він виникає із нічого,
Він сам по собі, хоч в мені
Немає жалю й серця в ньому,
Щораз являється мені
Він в дім непрошеним приходить,
Без стуку двері відчиня
Він тихо свою справу робить,
Іде до цілі навмання
Його ніщо не зупиняє,
Не підганяє, не спішить
Лиш тихо час із ним збігає,
І день за днем із ним біжить
Живемо з ним в одному тілі,
З ним подружились назавжди
Із ним осінні дні злетіли,
Роки з вітрами відійшли
Він суттю третьою прижився
В єстві людському назавжди
З душею й тілом нам з’явився,
Щоб їх від сну уберегти
То тихо душу потривожить,
То болем тіло сколихне
Він ніби той провісник Божий,
Що від гріха нас береже…
16.10.2017