Бідні

Раз надумав батько сину
Бідність показати
Посадив його в машину
І повіз із хати

І в село, що серед лісу,
Завіз до знайомих
Сів в машину і поїхав
Геть собі додому

Через тиждень повернувся,
Щоб сина забрати
Як приїхав, почав сина
Здалеку питати

Ну як тобі тут жилося,
Як було без міста?
Чи голодний тут не був,
Чи не було тісно?

Чи ти, сину, чемним був,
Показував гідність?
Чи в селі ти зрозумів
Що ж це таке – бідність?

І син батьку говорив –
Дякую Вам, тату
Які бідні з Вами ми –
Тепер буду знати

Хоч басейн в нас вдома є,
Та він невеличкий
А ось тут біля села
Протікає річка

Вода чиста, як сльоза
Тече попід кладку
Тій воді нема кінця,
Не видно й початку

Хоч садочок є у нас,
Та дерев там мало
А ось тут кругом села
Цілий ліс зростає

І смереки тут ростуть
І дуби і клени
І берізоньки тремтять
Листячком зеленим

Є папуга в клітці в нас,
Замовчав в неволі
А тут безліч є птахів –
Всі співають хором

Хор пташиний там звучить
Від ранку до ночі
Ліс акордами бринить,
Мовчати не хоче

Хом’ячок в нас вдома є
Нудиться без пари
В лісі ж повно звірини
І усі у парі

І на волі всі ростуть
І гордяться нею
В лісі ж вільно всі живуть
Між небом й землею

В місті дихати нічим
Вихлопні відходи
Тут повітря, мов озон
Дихай в повні груди

Охоронці є у нас
Та з них толку мало
А ось тут усе село
Нас охороняло

Тож мій батьку дорогий,
Хочу Вам сказати –
Дуже бідні з Вами ми,
Тепер буду знати