Абракадабра

Давно часи оті пройшли,
Як були декабристи
Тепер до нас інші прийшли,
Це -  абракадабристи

Абракадаброю вони
Уміють говорити
Не поговориш з ними ти -
Язик можеш зломити

Наче вкраїнською вони
До нас говорять мовою
Слова важкі і зміст важкий
Ховають за вимовою

Під парасолькою завжди
Всі від дощу ховаються
Абракадаброю ж у нас
Від правди захищаються...

Міністр у мікрофон на днях

Абракадаброю кричав

Він западенців в пух і прах

Подальше посилав

Плювався слиною в ефір,

Тряс бородою сивою

Гарчав на захід, наче звір,

Аж морда вкрилась піною

Що українці - не вони,

Західняки - чужинці

Одні лиш тільки - східняки

Це справжні українці

За що так сильно не злюбив

Він українців західних 
Чи, може, совість загубив

Чи, може, розум втратив він?

Абракадаброю в ефір

Щоденно розкидається

Як слон, він вперто і щодня

Над нами насміхається

Спотворив світ так як хотів

Скрізь окулярів скельця

Він не в тюрму, в щось інше сів -

У крісло міністерське

Сидить у ньому, як пугач,

Обличчя надуває

В угоду друзям - москалям

Історію справляє

У цьому ділі він мастак,

Тут в нього смак червоний

В угоду друзям - москалям

Підписує закони

Хоч із законами якраз
Не хоче він дружити
Абракадабру ж знає він,
Значить уміє жити

Тому при владі він давно,
Завжди посади має
Понос словесний все одно
У дурнів попит має